Луїз Інасiо Лула да Сiлва народився 27 жовтня 1945 року в мiстi Ґараньюнс, штат Пернамбуко. З дружиною Марiзою Летiсiєю (одруженi з 1974 року) мають п´ятеро дiтей.

Сам Лула - сьомий з восьми дiтей Арiстiдеса Інасiо да Сiлви та Еурiдiсе Феррейри де Мелло. У груднi 1952 року родина батькiв Лули перебралася до мiстечка Вiсенте-де-Карвальо, на атлантичному узбережжi штату Сан-Пауло, де вона поселилася в районi для бiдноти Ґуаружа. Вони їхали упродовж тринадцяти днiв на звичайнiй вантажiвцi, непристосованiй для перевезення пасажирiв на дальнi вiдстанi.

З семи рокiв Лула стає вуличним торговцем, продаючи горiшки та тропiчнi фрукти. При цьому вiн навчається грамотi в початковiй школi iменi Марсiлiо Дiаса. В 1956 роцi родина переїздить до Сан-Пауло, де батьки з усiма дiтьми поселяються в однiй-єдинiй кiмнатинi ззаду бару у кварталi Іпiранга. З дванадцяти рокiв Лула наймається фарбувальником до хiмчистки, чистильником взуття, "хлопчиком на побiгеньках".

У чотирнадцять рокiв вiн влаштовується на роботу до магазину "Армазенс Жерайс Колумбiя", де на нього вперше заводиться трудова книжка. Згодом вiн переходить на роботу на фабрику металевих крiплень, звiдки його направляють на трирiчнi курси токарiв при Нацiональнiй iндустрiальнiй спiлцi. Пiсля закiнчення курсiв Лула працює на металургiйному виробництвi.

Криза, що виникла в країнi пiслi вiйськового перевороту 1964 року, змусила молодого робiтника шукати нову роботу. Змiнивши кiлька фабрик, Лула опиняється на одному з найбiльших металургiйних пiдприємств Бразилiї - заводi "Індустрiас Вiлларес", розташованому в Сан-Бернардо-до-Кампо, промисловiй зонi Сан-Пауло. Тут, завдяки його братовi Жозе Феррейрi да Сiлвi, бiльш вiдомому як Фрей Шiко, вiн залучається до профспiлкового руху.

У 1969 роцi на звiтно-виборчих зборах Лулу було обрано заступником Голови Профспiлки металургiв Сан-Бернардо-до-Кампо i Дiадеми. У 1972 роцi вiн обирається Першим секретарем, а в 1975, отримавши 92% голосiв, Головою цiєї Профспiлки, яка налiчувала близько 100 тисяч членiв.

Лула стає лiдером нового типу в бразильському профспiлковому русi. Пiсля того, як у 1978 роцi його переобрали Головою Профспiлки, вiдновлюється - пiсля десятирiчної перерви - така форма протесту як страйки. У березнi 1979 року 170 тисяч металургiв зупинили пiдприємства промислової зони Сан-Пауло. Репресiї з боку полiцiї у вiдношеннi до активiстiв страйкового руху та вiдсутнiсть у Парламентi країни полiтикiв, зацiкавлених у вiдстоюваннi iнтересiв трудящих, навели Лулу на думку про необхiднiсть створення Партiї Трудящих (ПТ).

У тi часи в Бразилiї, яка все ще знаходилася пiд керiвництвом вiйськових, вiдбувалися процеси повiльного та поступового вiдновлення демократичних засад вiдкритого суспiльства. 10 лютого 1980 року Лула разом з iншими дiячами профспiлок, iнтелектуалами, полiтиками та представниками соцiальних рухiв (з захисту прав селян та релiгiйної спрямованостi) створив Партiю Трудящих. Того ж року новий страйк металургiв спричинив втручання федерального уряду у дiяльнiсть профспiлок та ув´язнення, на пiдставi Закону про нацiональну безпеку, Лули та ще деяких профспiлкових активiстiв. Лула провiв у в´язницi 31 день.

У 1982 роцi ПТ вже мала свої осередки майже по всiй країнi. Лула очолив партiю i в тому ж роцi взяв участь у виборах до Уряду Сан-Пауло. У серпнi 1983 року вiн був одним iз творцiв Єдиної профспiлки трудящих. У 1984 роцi став одним iз основних лiдерiв кампанiї на пiдтримку прямих всенародних виборiв Президента Республiки. У 1986 роцi був обраний (отримавши найбiльше число голосiв серед усiх депутатiв) до Установчої Асамблеї.

У 1989 роцi ПТ висунула Лулу кандидатом на першi пiсля 1960 року прямi всенароднi вибори Президента. Лула програв у другому турi, недобравши незначну кiлькiсть голосiв. Через два роки вiн очолив всенародну кампанiю проти корупцiї, яка закiнчилася iмпiчментом Президенту Фернандо Коллора де Мелло.  У 1994 i 1998 роках Лула теж був кандидатом у Президенти Республiки, але обидва рази програв на виборах на користь Фернандо Енрiке Кардозо.

З 1992 року Лула є радником iнституту Громадян - неурядової органiзацiї, створеної на основi досвiду Паралельного Уряду, який ставив перед собою завдання здiйснення дослiджень, проведення дебатiв, публiкацiї матерiалiв i, головне, формулювання нових полiтичних iдей та мобiлiзацiї громадянського суспiльства на боротьбу за права бразильського народу.

В останній тиждень червня 2002 року з´їзд ПТ схвалив широкий політичний ал´янс у складі п´яти політичних партій, який засновувався на урядовій програмі і мав на меті погашення головних соціальних боргів.

27 жовтня 2002 Лула та Жозе Аленкар були обранi 52,7 мiльйонами виборцiв (61,27% голосiв) Президентом та Вiце-Президентом Федеративної Республiки Бразилiя.

29 жовтня 2006 року Луїз Інасіо Лула да Сілва був переобраний у другому турі на посаді Президента більш, ніж 58 мільйонами голосів (60,83% голосів). Жозе Аленкар, член Ліберальної партії Бразилії, лишився на посту віце-Президента Республіки.